https://www.infa.ua/wp-content/uploads/2018/04/1524553023-6013-e1524556947778.jpeg
У Вірменії опозиція домоглася свого – тиск вулиці (участь у протестах взяло близько 10% населення) таки подіяв. У Вірменії 8 березня парламент пішов на поступки мітингувальникам і призначив Ніколая Пашиняна керівником уряду до наступних виборів. Для видання InfA експерт аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Олійник прокоментував, що це значить для пострадянського простору.
На думку аналітика, народ Вірменії переміг, і з цим можна його привітати. Але Вірменія й далі залишається вірним союзником Кремля.
https://www.infa.ua/wp-content/uploads/2018/05/Pashynyan-679x420.jpg
«Для російської політики це поки що не створює вагомих загроз, бо геополітично Вірменія міцно прив’язана до Росії через фактор Карабаха і турецько-азербайджанську загрозу. Тому росіяни не надто активно втручались у внутрішні справи Вірменії, дозволивши населенню трохи змінити конфігурацію еліт. Однак сам факт мирної зміни режиму через тиск вулиці у країні, що перебуває в близькій орбіті Кремля, входить до ЄвразЕС та ОДКБ, змушує насторожитись інших авторитарних лідерів. У Москви вже не так багато ресурсів, щоби захищати всіх своїх сателітів, серед яких чимало доволі ситуативних союзників».
Експерт зауважує, що першим прореагував на проміжний результат подій у Вірменії незмінний президент Білорусі. У щорічному зверненні до народу і парламенту Аляксандр Лукашенка розкритикував попереднього очільника вірменського уряду за «форматування країни під особу» і обіцяв (!) не змінювати Конституцію для збереження влади. Як відомо, раніше ходили чутки (не інакше як із подачі самого «бацьки» з метою прозондувати ґрунт) про можливу конституційну реформу в Білорусі для легітимного збереження влади. Тобто в Мінську є розуміння ситуації й очевидне небажання повторити вірменський сценарій.
https://www.infa.ua/wp-content/uploads/2015/05/9r16-e1431006200598.jpg
«Це загалом позитивний момент для всього пострадянського простору, адже бачимо фактичне поступове розмивання стабільності, здавалось би, монолітних авторитарних режимів. З погляду на протистояння неоімперським потугам Росії стратегічно це позитивний знак, який сигналізує про ослаблення силового поля Москви».
Джерело:
https://infa.ua