This post will be too simple. Just a few words ... By some time my life was easy enough. Nothing extraordinary. Work, family, home. I thought that's what I needed. What else do I need? Housing is also the main thing. And so in a circle. After some time, I started to have depression, which could last for weeks. And then I got tired of it. I was lucky that my husband always understands me. We have the same view of life with him. And that's cool. We have changed our lives in the best way. I no longer do what I do not like. My husband does not go to the job he does not like. We started to travel. We spend more time with our child. We are happy. And that's right ... What am I telling this all about? I have a girlfriend. She lives in a big metropolis. She has been working for more than 10 years, and she does not like it. This work greatly affects her health. She has been in hospital for several occasions recently. Through work she almost does not see her children. It is bad. She could work on a good job for a good salary, she has several higher education and a few special ones. But she will not leave her job and will not change anything in her life. She is just afraid to change something. It's a shame. Life goes on. She will not notice how her children will grow up. She also does not have a personal life. I want to tell you all. Do not be afraid Do not be afraid to go beyond your comfort. Travel, go to the cinema, do your favorite thing. Life is one in us. It does not matter and you do not notice. Live as if it is the last day.

----

Цей пост буде надто простим. Просто кілька слів... До якось моменту моє життя проходило досить просто. Нічого надзвичайного. Робота, сім'я, дім. Я вважала, що так і треба. Що мені ще потрібно? Житло є і це головне. І так по колу. Через деякий час в мене почали виникати депресії, які могли тривати тижнями. А потім мені це набридло. Мені пощастило, що мій чоловік мене завжди розуміє. Ми з ним маємо однакові погляди на життя. І це класно. Ми змінили наше життя в кращий бік. Я більше не роблю те, що мені не подобається. Мій чоловік не ходить на ту роботу, яка йому не до вподоби. Ми почали подорожувати. Мі більше часу проводимо з нашими дітьмя. Ми щасливі. І це правильно... До чого я це все розповідаю? В мене є подруга. Вона живе у великому мегаполісі. Вона вже понад 10 років працює на роботі, яка ій не подобається. Ця робота дуже впливає на її здоров'я. Останнім часом вона вже декілька разів перебувала у лікарні. Через роботу вона майже не бачить своїх дітей. Це погано. Вона  могла б працювати на хорошій роботі за хорошу заробітню плату, вона має декілька вищих освіт і декілька спеціальних. Але вона не піде зі своєї роботи і нічого не буде змінювати у своєму житті. Вона просто боїться щось міняти. Це прикро. Життя продовжується. Вона не помітить як виростуть її діти. Особистого життя вона теж не має. Я хочу сказати всім вам. Не бійтесь. Не бійтесь вийти за межі вашого комфорту. Подорожуйте, ходіть в кіно, займайтесь улюбленою справою. Життя в нас одне. Воно промайне і не помітете. Живіть так, наче цей день останній. 

![IMG_20180430_093113.jpg](https://ipfs.busy.org/ipfs/QmP1mJ7jutY2aqkUDHnKD9q7u3DJNTGK4HNzHHp1g2i2s4)